Осінній етюд

Легко ніжно-рожевих щік незнайомки торкнулися маленькі краплини дощу. Чорноброва красуня поринула у свої думки, а за вікном все дощить і дощить... Спокій і тиша огортають її, і хочеться також відчути спокій, насолодитися тишею... А дощ уже не дощ - злива. Вітер гойдає дерева й нагинає їхні гілки аж до самої землі. Але коли дивишся на дівчину, забуваєш про все. Не хочеться згадувати про свої проблеми, а лише слухати, як злива перетворюється на прекрасну музику - мелодію дощу. Заплющуєш очі - і опиняєшся в полоні дивовижних звуків. Навіть звичайний дощ може стати гарною музикою, якщо вірити в це.