Здрастуй, Тарасику!
Я пишу тобі з далекого майбутнього. Мене звати Даша, мені 11 років.
Я знаю, що тобі зараз дуже важко. Померли твої батьки, а сам ти в наймах. Тобі й у майбутньому буде важко, але ти станеш і великим поетом, і великим художником. Закінчиться твоє кріпацтво, ти станеш вільною людиною. А твої вірші будуть читати й дорослі, і малі.
Мій улюблений вірш - "Садок вишневий коло хати". Ти так гарно описав красу садочку! Я навіть уявила себе в ньому.
Я теж пробую писати вірші. Коли виходить, а коли й ні. Але частіше виходить. Ось, наприклад, такий:
Моя Україно!
Моя Батьківщино!
Дніпр широкий пртікає.
Мати доню научає:
"Люби Україну, вона в нас єдина!"
Спасибі тобі, Тарасику, за науку.
Даша Жарун.
Немає коментарів:
Дописати коментар